Існує думка, що після ядерного вибуху виживуть тільки таргани та щурі, так, після постмодернізму, а щоб зрозуміліше, після остаточного зникнення реальності, виживуть лише айтішники.
По-перше, айтішники це одна з небагатьох соціальних груп, які зараз створюють продукт, до того ж продукт такий, без якого сучасний світ існувати не в змозі.
По-друге, програмісти зберігають тенденцію заводити сім'ї, що як відомо, є найбільш стійкою соціальною формою існування.
Стереотип про те, що програмісти — це занудні ботаніки, які природним чином випадають з процесу розмноження — помилкова.
По-перше, вони бувають різні, по-друге, розбирають всіх!
Третє. Як відомо, запорукою виживання виду є розмноження. І, я скажу вам, програмісти розмножуються!
Відбувається це тому, що середній програміст затишніше і впевненіше за все відчуває себе в положенні «уткнувшись в комп». Він допізна стирчить на роботі, а коли приходить додому, то знову приймає зручне положення. В цей час його дружина «стервеніє» від неуваги і нудьги, та дістає улюблену пилу. Перший рік вона сподівається, що все зміниться, другий — скандалить, на третій — плює, народжує і починає «розважатися» дитиною. Для програміста дитина — це практично єдиний спосіб зробити так, щоб дружина була відносно задоволена.
Правда, приколюхи вистачає роки на два, потім їй знову стає нудно, і тоді доводиться заводити другого, благо грошей вистачає.
Загалом, поки круті домінуючі самці насолоджуються в пристрастях, п'янках та інтригах, програмісти тихо роблять свою справу. Вгадайте, чиїх дітей в результаті буде більше?
Крім того, айтішики, волею-неволею, в ході професійної діяльності, стають досить відповідальними та надійними, що для нас, дівчат, є вагомим плюсом в сімейному житті.
Не є секретом, що заробітня платня айтішників на порядок вища середньої, що дозволяє нам знову поставити жирний плюсик нашим «ботанам».
Щоб вийти заміж за айтішника, його необхідно спершу ЗНАЙТИ.
Ареал проживання нашої цільової аудиторії, звісно ж знаходиться в ІТ-конторах а у нас, в Хмельницькому, таких більш ніж вистачає, рідше в ІТ відділах інших фірм.
Хоча, щастить так не всім, тому радше шукати айтішників в ІНШИХ МІСЦЯХ.
І локація таких МІСЦЬ залежить від рівня зрілості айтішника. Зовсім зелені «пасуться» в соціальних мережах та форумах. Трішки більш зрілі, що входять в силу, часто зустрічаються на різних івентах в реалі (а таких заходів вистачає).
Найцінніший підвид, це звісно досвідчені програмісти. Вони дуже рідкісні, тому що мало хто з них доживає до цієї стадії в холостому стані. До того ж, зустріти їх вкрай складно — вони вже ніде, крім роботи, не бувають.
І до того, досвідчені програмісти вже мають оперення у вигляді квартири, машини і всього того, що істинно безкорисливій баришні, звичайно, зовсім не важливо, але все-таки вселяє оптимізм. Словом, золоте руно, та й годі.
Щоб знайти такого, треба зануритися в проблему повністю — піти працювати в сферу IT.
Гаразд, ми знайшли його, але що ж робити далі? Відповідь очевидна — ПРИРУЧИТИ.
Приручати програмістів потрібно тихо і ненав'язливо, що не є найконсервативнішими методами: приготувати сніданок, помити підлогу, попросити полагодити комп'ютер і вивести погуляти по хмельницькій стометрівці. Ідея полягає в тому, щоб непомітно з'явитися в алгоритмі його життя і звідти вже не випасти. Хоча, останнє мало ймовірно, так як, самі розумієте, це буде дефект, а дефект призводить до помилки.
Але тут потрібно розуміти, що приручити його — це ще півбіди. Приборканий айтішник може ще пару десятків років перебувати в мутнуватій стадії «так, все звичайно добре, але чи дійсно вона ТА САМА, або варто почекати більш нову версію?» А оскільки, будь-яка версія ні-ні, то в цьому стані він може зависати нескінченно. Це у них, до речі, називається гордим словом — перфекціонізм.
Ну і ось. А потім ви починаєте з ним жити. І все у вас начебто добре, з нерозумінням з боку подруг та мами, але все ж добре. Ви не перестаєте щодня сходити з розуму від його дивацтв, але вже майже звикли. Поступово, і якось напрочуд безболісно, миритися з відсутністю квітів, ефектних вчинків і показною романтикою. Розумієте, що за відпустку, розваги, виїзди на свіже повітря і комфорт в будинку відповідаєте ви і тільки ви. А він вам, на подив, за це вдячний.
І начебто все добре, але заміж чомусь не кличуть. А ви чекаєте. А він не кличе. І не схоже, що збирається. Питання чому?
А все просто, ТЗ необхідно формулювати чітко.
Просто необхідно відкинути дівочі мрії і прямо, без жодних натяків і «непомітних підштовхувань до рішення» залишили заявку в саппорт на холодильнику: «Зводи мене до ВРАЦСу. Це важливо". А він то і не проти, просто йому ніхто не говорив, що це необхідно.
Найперше, хотілось би подякували кожному за вашу увагу та участь в хайпі!
Наші читачі залишили стільки коментарів та критики, що ми просто не могли оминути їх увагою. І спираючись на думку самих айтішників, ми спробуємо змалювати портрет її — ідеальної дівчини айтішника.
«Айтішники намагаються бути на хвилі хайтек, відповідно і шукають собі "кібердівчину"»,— стверджує один із читачів. І ми звісно погоджуємося, тож дівчата, будьте ласкаві — відповідайте стандартам.
Далі, певно, мав би бути пункт про зовнішній вигляд, але як ми розуміємо, айтішники — народ різносторонній, і смаки у всіх різні, тому моя особиста порада — сприймайте один одного зі всіма багами, не намагайтеся їх виправляти і прибуде з вами щастя;)
А в тім, не важливо хто він, програміст, менеджер чи лікар, цінуйте та кохайте цілісну особистість, не статус чи професію.
Окремий респект тим, хто зрозумів, що стаття несе саркастичний характер і серйозності в ній мало, дякуємо за ваше почуття гумору;)
Шкода, що не всі оцінили наш жарт у повній мірі і сприйняли на особистий рахунок.
І нехай День закоханих, як би банально не звучало, буде у вас щодня.
З любов'ю, Avivi IT Academy!
